Історія-звертання — для ранку, або для нового початку всередині дня:
Є короткий час —
між сном і думками,
між пробудженням і планами —
коли тіло ще не згадало, що таке втома.
Воно просто є.
Тепле.
Повне крові, що тече ритмами.
Повне подиху, який нічого не вимагає.
У цьому часі
ніби вимкнена гравітація.
Плечі не пам’ятають вагу.
Спина — очікувань.
Ноги — маршрутів.
Є тільки ти.
І світло, що просочується крізь фіранку.
І рух — повільний, як розквіт.
Тіло ще не знає,
що сьогодні треба встигнути.
Що є завдання.
Що буде втому.
Що знову щось може не вдатись.
Це тіло в моменті до усього.
Моменті, де ти — не «хтось»,
а просто — присутність.
Практика непригаданої втоми
Прокинься —
але не вставай одразу.
Лежи.
Простягни руки.
Послухай свій подих.
Послухай серце.
Відчуй, як тіло ще не встигло
вдягти броню.
У цей час його можна запитати:
«А як тобі?
А чого ти хочеш?
А що буде лагідним для тебе сьогодні?»
Перш ніж день закрутить —
відчуй себе не як машину,
а як живу хвилю.
Перш ніж одягнеш одяг,
одягни ніжність.
Бо коли тіло не пам’ятає втому —
ти можеш почати все спочатку.
Навіть якщо це — просто ще один звичайний день.
