Притча про Лист, Що Зникає
Лист упав. Він був золотий і м’який,
останній із тисячі, що тримались на гілці.
Він упав на землю.
Його обійняли мікроби, гриби, хробаки.
Упродовж місяців він зникав —
шар за шаром, колір за кольором, клітина за клітиною.
А потім — нова гілка, зовсім поряд,
випустила молоде, блискуче листя.
І в кожній молекулі того листя —
була частинка колишнього,
що ніколи вже не згадає, ким він був.
І не треба.
Бо розпад — це просто інший напрямок думки.
