Притча про Клітину, Що Думала, Що Вона Окрема
Одна клітина вважала себе незалежною.
Вона жила, ділилася, виконувала свою роботу.
Вона вірила: «Я — завершена. Я — одиниця життя».
Але кожна її білкова машина —
була побудована з уламків древніх вірусів.
Кожна її мітохондрія —
нащадок давнього бактерійного союзу.
Її мембрани —
обмінювались фрагментами з іншими клітинами.
Її сигнали —
залежали від молекул, які вона не виробляла.
Зрештою вона зрозуміла:
Я — не Я. Я — вузол у нескінченній мережі взаємообміну.
І з цієї миті —
її життя перестало бути виживанням.
Воно стало — участю.