Притча про Насіння в Темряві
Глибоко під землею спало насіння.
Навколо було темно, волого, холодно.
Його не кликали.
Йому не наказували.
Йому не обіцяли нічого.
Але одного дня —
із тиші, із самотності,
із дотику ґрунту й пам’яті світла —
воно проросло.
Просто тому, що тиша —
це не порожнеча,
а умова росту, коли все інше мовчить.