Інстинкт ділитися. Принести, віддати, поділитися — не лише для обміну, а як акт належності.
Основа довіри.
У центрі долини, де дерева ніколи не скидали листя, жила істота, яка нічого не мала. Не мала гнізда, ні імені, ні навіть історії. Усе, що в неї було — це пісня. Вона не знала, звідки вона взялась. Лише знала, що коли співає — трава зеленіє швидше, вода в струмках набуває м’якшого звучання, а тіні стають теплими.
Одного разу вона зустріла пораненого звіра. Він не міг говорити, не міг йти, лише дихав уривчасто. Істота сіла біля нього і заспівала — не навмисно, не з ціллю. Просто тому, що більше нічого не могла зробити.
На ранок звір пішов. А з ним — і пісня. Вона зникла з її серця, як витікла з неї назавжди. Вона відчула порожнечу — але без болю. Це була інша порожнеча, така, яка світиться.
З того дня вона більше не співала, зате стала чути пісні інших — тих, хто раніше був мовчазний. І в кожному їхньому звуці вона впізнавала відлуння власного дару.
Бо справжній дар — це те, що тебе залишає. Але, йдучи, розкриває інших.