Квантовий світ

Квантове тунелювання у мозку — це гіпотетичне явище, при якому частинки, такі як іони чи електрони, можуть долати енергетичні бар’єри в мозку без витрат додаткової енергії, що було б неможливим із точки зору класичної фізики.

Квантова когнітивна модель — це напрям у когнітивних науках, що застосовує принципи квантової механіки для моделювання процесів прийняття рішень, запам’ятовування та мислення у людини.

Чи може моторошний світ квантової фізики пояснити навігацію птахів, фотосинтез і навіть наш тонкий нюх? З’являється все більше підказок про те, що правила, що керують субатомною сферою, можуть тут зіграти несподівано ключову роль.

Квантові процеси в людському мозку є предметом активних наукових досліджень та дискусій. Основна ідея полягає в тому, що певні явища квантової фізики, зокрема квантова суперпозиція і квантова заплутаність, можуть відігравати роль у когнітивних процесах, таких як свідомість, мислення та пам’ять.

Ідея застосування квантової механіки для розуміння функціонування мозку ґрунтується на можливості того, що квантові явища, такі як суперпозиція, заплутаність та тунелювання, можуть відбуватися в клітинах мозку на молекулярному рівні. Нижче розглянуто основні підходи і гіпотези, що припускають квантові ефекти в мозку.

Теорія Орх-ОР (Orchestrated Objective Reduction), або оркестрована об’єктивна редукція, — це квантова теорія свідомості, запропонована фізиком Роджером Пенроузом та анестезіологом Стюартом Гамероффом у 1990-х роках.

У біології розвитку початку двадцятого століття морфогенетичне поле — це група клітин, здатних реагувати на дискретні, локалізовані біохімічні сигнали, що призводить до розвитку специфічних морфологічних структур або органів. Термін був в науку ембріологом Олександром Гурвічем.

Модель квантової заплутаності в когнітивній науці розглядає ідею, що мисленнєві процеси, спогади чи окремі думки можуть бути взаємопов’язаними подібно до квантової заплутаності. У фізиці квантова заплутаність означає, що стан однієї частинки одразу визначає стан іншої, незалежно від відстані між ними.

Незважаючи на те, що в науковій літературі можна знайти багато прикладів, починаючи з півстоліття тому, досі немає широкого визнання того, що квантова механіка — ця незрозуміла, але потужна теорія субатомного світу — може відігравати важливу роль у біологічних процесах.

Фотонне випромінювання в мозку — це теоретичне та експериментальне питання, яке стосується вивчення того, як клітини мозку можуть генерувати і випромінювати світлові кванти — фотони. Цей феномен називається ультраслабкою біофотонною емісією і спостерігається не лише в мозку, а й у багатьох інших тканинах та клітинах живих організмів.