Мегаполіс тонув в синьому світлі неонових вивісок, а у повітрі — запах розплавленого металу і крові. Під куполом захищеного міста, в лабораторіях корпорації GenBioX, створили нову біо-зброю — гігантських бойових комарів, модифікованих для розвідки і атаки.
Та щось пішло не так.
В одному з експериментальних відсіків, де комарі живилися штучною кров’ю, спалахнула аномальна мутація. Їхні гени почали неконтрольовано змінюватися — і тепер вони здатні проникати через будь-які біо-бар’єри, заражати людей нейропаразитами, паралізуючи нервову систему.
Перший напад стався на передмісті — комарі вилетіли з лабораторії, захопивши вулиці міста. Вони гуділи, як літаючі машини смерті, пролітаючи над дахами і вриваючись у будинки, впиваючись у шкіру і впорскуючи отруту, що розривала нервові шляхи.
Люди, одягнені у броньовані костюми з біо-фільтрами, боролися з розумними комарами, які миттєво адаптувалися до будь-яких захисних заходів. Пульсуючі крильця розрізали повітря, створюючи смертоносний гул — останній звук, який чули жертви.
Серед хаосу, біохакер на ім’я Ліна — колишній інженер GenBioX — сховалася у підземних тунелях. Вона знала, що тільки знищення центрального гнізда мутантів зможе зупинити їхню пошесть.
Обладнана імплантованим нейроінтерфейсом і саморобним імпульсним вогнеметом, Ліна пробивалася крізь натовпи комарів. Її тіло наповнювало відчуття пульсуючої біотехнологічної енергії, але кожен крок міг стати останнім.
Нарешті вона досягла ядра — гігантського біомеханічного кокона, де мутовані комарі розмножувалися зі страшною швидкістю.
З останніми зусиллями Ліна активувала детонатор, що знищив лабораторію разом із монстрами.
Місто вижило, але ніщо вже не було колишнім — світ змінився, і біопанк став новою реальністю.
