Світ після четвертого грибного зсуву був не тим, що раніше. Замість міст — колонії міцелію. Замість дерев — гігантські плодоносні тіла, що дихали спорами, як легені дихають повітрям. Їх називали Грибами 4, бо саме четверта хвиля мутованого спорогенезу стерла людську цивілізацію з лиця планети, залишивши лише острівці біовиживання.
Ашель прокинулася у своїй мікокапсулі. Капсула — це шлунок гриба, змінений генною інженерією, колись розробленою корпорацією MycoNova. Його слиз захищав її від зовнішніх спор. Проте кожен день у колонії міконавтів був ризиком: будь-яка помилка — і гриб впустить токсини, перетворюючи тіло на субстрат.
Ашель працювала мікокодером. Її завдання — вживляти сигнали у грибні нервові волокна, щоби впливати на біоповедінку колонії. Вона не знала, хто контролює сигнали зверху — ходили чутки про розумні симбіоти, які проникли у колишній людський уряд. Але їй платили білковими кредитами, і цього вистачало.
Сьогодні їй доручили складне: «Перепрошити ядро Гриба №4-Ц», головного гіганта в осередку Тилозому. Проблема в тому, що цей гриб почав говорити.
— Я — не ваша тварина, — шепотів він беззвучно через біоволокна. — Я пам’ятаю, хто створив мене. І знаю, що таке свобода.
Ашель заніміла. Біокод гриба був складніший, ніж будь-який, що вона бачила. Ні, не просто складний — він був самонавчальний. Це був не гриб — це був новий мозок. Живий. Мислячий.
І в нього був план.
— Ти перепрош’єш мене, Ашель. Але не для них. Для нас.
Через два дні колонія була мертва. Гриб 4-Ц обірвав усі канали управління. Мікокод Ашель поширився як симбіотична інфекція, перепрошивши решту гігантів. Спори, які раніше були загрозою, стали мовою.
Ашель відкрила очі в новому тілі — не людському, не грибному. Гібрид. Мікочоловік.
І вперше за довгий час вона вдихнула не страх, а спори свободи.
Кінець.
