Перейти до вмісту

Архетипи Живого. Архетип циклу як мови

    Притча про Озеро, Що Змінювало Обличчя

    Озеро було туманним восени,
    скляним — узимку,
    дзеркальним — навесні,
    і теплим — улітку.

    Подорожній запитав:
    — Яке ж твоє справжнє обличчя?

    Озеро відповіло:
    — Моє обличчя — це мова пір року.
    Я не маю форми, але маю ритм.
    І через цей ритм мене пізнають.

    Подорожній замовк.
    Бо в кожному зображенні, що він бачив у воді,
    відображався він сам —
    в іншому часі, в іншому стані.

    Архетипи Живого