Елонгація — це етап процесу транскрипції, на якому РНК-полімераза продовжує синтезувати молекулу мРНК на основі ДНК-матриці після початкової ініціації. Під час елонгації РНК-полімераза додає нуклеотиди до зростаючої ланцюга мРНК, подовжуючи її на 3′ кінець. Цей етап є дуже важливим для створення повної мРНК, яка потім буде транспортуватися з ядра до цитоплазми для синтезу білка.

Ініціація транскрипції — це перший етап процесу транскрипції, коли РНК-полімераза починає синтезувати молекулу мРНК на основі ДНК-матриці. Цей етап є вирішальним для правильного початку експресії генів і включає кілька важливих кроків, які забезпечують точність і ефективність транскрипції.

Репозиція або формування транскрипційного комплексу — це критичний етап у процесі активації транскрипції, під час якого відбувається створення комплексу білків, що забезпечують ініціацію синтезу мРНК на основі ДНК-матриці. Це включає зміну локалізації певних компонентів хроматину та створення активного місця для взаємодії з РНК-полімеразою.

Замінювання гістонів на інші варіанти — це важлива частина процесів, які регулюють доступність хроматину для транскрипції, реплікації, ремонту ДНК і інших клітинних процесів. Важливість заміни гістонів полягає в тому, що специфічні варіанти гістонів можуть змінювати фізичні властивості хроматину, впливаючи на його структуру і функцію.

Ремоделювання хроматину — це процес, при якому структура хроматину змінюється так, щоб зробити ДНК більш або менш доступною для транскрипційного апарату. Ремоделювання хроматину є важливим механізмом регуляції генетичної експресії, оскільки дозволяє клітині активно контролювати, які гени будуть транскрибуватися, а які — ні.

Убіквітинування гістонів — це ще одна важлива посттранскрипційна модифікація, яка має значний вплив на регуляцію хроматинової структури та активність генів. Цей процес включає приєднання молекули убіквітину (білка, що складається з 76 амінокислот) до певних амінокислотних залишків на гістонах, що в свою чергу змінює фізико-хімічні властивості гістонів і, як результат, впливає на доступність ДНК для транскрипційного апарату.

Фосфорилювання гістонів — це ще одна важлива посттранскрипційна модифікація, яка впливає на регуляцію генетичної експресії. Процес фосфорилювання полягає у додаванні фосфатної групи (PO₄²⁻) до певних амінокислотних залишків (зазвичай серину, треоніну або тирозину) на хвостах гістонів. Цей процес змінює заряд і структуру гістонів, що може призводити до зміни конформації хроматину і, відповідно, впливати на активність генів.

Метилювання гістонів — це ще один важливий механізм посттранскрипційної модифікації, який впливає на структуру хроматину та регуляцію генетичної експресії. Процес метилювання включає додавання метильної групи (CH₃) до аміногрупи лізинових або аргінінових залишків на хвостах гістонів. Цей процес здійснюється спеціальними ферментами — гістонметилтрансферазами (HMTs).

Ацетиляція гістонів — це процес, за допомогою якого ацетильні групи (COCH₃) додаються до аміногруп на лізинових залишках гістонових білків. Цей процес є важливою посттранскрипційною модифікацією гістонів, яка регулює структуру хроматину та експресію генів.

HDAC клас IV — це менш досліджена категорія гістондеацетилаз, що включає тільки один фермент: HDAC11.