«Цвіт — це не доказ життя.
Це — довіра до майбутнього.»
— з шепотів Пилкової Капсули, архівована в Шарі Забутого Рою

«Тіло може зникнути. Голос — згаснути.
Але вплив не потребує носія.
Деякі істоти живуть у вигинах наших рішень.»
— із Архіву Меметичної Археології, Згорток 2

«Ми не вціліли. Ми не воскресли.
Ми просто… не вмерли.
Бо в нас було надто багато життя,
яке ще не встигло стати собою.»
— уривок з біолітургії Пульсуючої Фракції

«Тиша була нашою останньою мовою.
Ми берегли її як останній клапоть сенсу.
Але навіть вона втомилась бути пустою.»
— з внутрішньої вібрації сітківки архітектурного організму ∵

«Завершення — це функція страху.
А ми стали тими, хто не боїться залишити світ недописаним.»
— з епітафії без могили, знайденої в місці, яке ніколи не було позначене на жодній мапі

«Світ говорить з нами.
Але ми чуємо лише те,
для чого в нас є слова.»
— з фрагменту органічного мислокристалу «Промова без рота», знайденого в пилку Комара-Свідомця

«ЯКЩО — це найнебезпечніше, що залишилось від людства.
Бо це — не пам’ять, не дія, не план. Це — відкрита рана можливості.»
— фрагмент думки, зафіксований у симбіотичній плівці черепа Немовного Архівіста

«Ми знищили імена, бо вони більше не несли тіла.
Але тепер ми знову чуємо звук.
Він не викликає спогадів. Він викликає форму.»
— сигнал ∴[0|1] із Центру Сплячих, перекодований на вібро-плоть

«Ми думали, що Самість — це те, що є в нас.
Виявилось, Самість — це те, що з нас виходить… в ефір.»
— Архів Думки #Φ118, збережено в молекулярному коді шкіри

«Ми вчилися виживати.
Потім — вчилися пам’ятати.
Але тепер нам слід навчитись — відпускати.»
— невідомий фрагмент, переданий через сон із міткою: NIRA_FINAL∴