Модель квантової заплутаності в когнітивній науці розглядає ідею, що мисленнєві процеси, спогади чи окремі думки можуть бути взаємопов’язаними подібно до квантової заплутаності. У фізиці квантова заплутаність означає, що стан однієї частинки одразу визначає стан іншої, незалежно від відстані між ними.

Квантові процеси в людському мозку є предметом активних наукових досліджень та дискусій. Основна ідея полягає в тому, що певні явища квантової фізики, зокрема квантова суперпозиція і квантова заплутаність, можуть відігравати роль у когнітивних процесах, таких як свідомість, мислення та пам’ять.

Ідея застосування квантової механіки для розуміння функціонування мозку ґрунтується на можливості того, що квантові явища, такі як суперпозиція, заплутаність та тунелювання, можуть відбуватися в клітинах мозку на молекулярному рівні. Нижче розглянуто основні підходи і гіпотези, що припускають квантові ефекти в мозку.

Фотонне випромінювання в мозку — це теоретичне та експериментальне питання, яке стосується вивчення того, як клітини мозку можуть генерувати і випромінювати світлові кванти — фотони. Цей феномен називається ультраслабкою біофотонною емісією і спостерігається не лише в мозку, а й у багатьох інших тканинах та клітинах живих організмів.

Квантове тунелювання у мозку — це гіпотетичне явище, при якому частинки, такі як іони чи електрони, можуть долати енергетичні бар’єри в мозку без витрат додаткової енергії, що було б неможливим із точки зору класичної фізики.