Вона завжди говорила з деревами.
З дитинства.
Тоді це здавалося грою.
Потім — дивною звичкою.
А ще пізніше —
потребою.

Він сів на лавку в парку.
Тиша була густою, як мед.
День ще не почався —
але вже не був ніччю.

Туман стоїть на межі світанку.
Світ ще не прокинувся.
Місто — наче затамувало подих.