Оповідання з циклу “Проєкт 20”

1. Ранок міста

Вранці вулиці міста виглядали як завжди: сонце пестило фасади, люди поспішали на роботу.
Та вже з перших кроків було відчутно щось нове.

Оповідання з циклу “Проєкт 20”

1. Станція без назви

Він прийшов на вокзал без особливої мети.
Просто захотілося поїхати.
Електропотяг стояв тихо, мов чекав саме його.
Вікна — тьмяні. Люди — мовчазні.
Маршрут не світився.
На табло — лише м’яке світло:
“Туди, де треба”.

Оповідання з циклу “Проєкт 20”

1. Почалося з ранку

Одного дня в місті стало… інакше.
Ранок був такий, що люди зупинялися біля квітів.
Каву смакували повільніше.
Діти сміялися якось глибше.

Оповідання з циклу “Проєкт 20”

1. Початок

Щовечора перед сном Віктор дивився у стелю і думав:
“А що, як можна повернути час назад?”

Оповідання з циклу “Проєкт 20”

1. Світло з вулиці

Її звали Лада.
Фотограф. Невідома, непримітна, трохи тиха.
Мала стареньку “плівку” й улюблений об’єктив 50mm — той, що “бачить правду”.

Перший, хто не постарів

Удосвіта тіло Петра Івановича почали готувати до прощання.

Він був тихим ветераном, що давно вже не говорив, а тільки дихав — так, ніби поволі згасав.
Останні тижні всі звикли до думки, що “вже час”, і навіть сусіди по палаті перестали питати, чи він ще дихає.