Молекулярна біологія

В-клітини, так само відомі як В-лімфоцити, це тип лейкоцитів, підтипу лімфоцитів. Їх функція – гуморальний імунітет у складі системи адаптивного імунітету, вони секретують антитіла. Крім того, В-клітини займаються презентацією антигенів (з цієї причини їх ще називають професійними антиген-презентуючими клітинами), а, так само, секретують цитокіни.

Інтрон – скорочення від терміна «інтрагенетичний регіон» – являє собою будь-яку нуклеотидну послідовність у складі гена, яка видалена шляхом РНК-сплайсингу в ході дозрівання кінцевого РНК-продукту.

Читати далі »Таблиця генетичного коду

Гістондеацетилази (HDACs) — це ферменти, які видаляють ацетильні групи з лізинових залишків на гістонових білках, що призводить до конденсації хроматину і гальмування транскрипції. Цей процес є важливим для регуляції генетичної експресії, оскільки він контролює доступність ДНК для транскрипційного апарату, зокрема для РНК-полімерази.

Розкручування ДНК — це процес відокремлення двох ниток подвійної спіралі ДНК для того, щоб забезпечити доступ до одиничних ниток для різних біологічних процесів, таких як реплікація, транскрипція, або ремонт ДНК. Оскільки молекула ДНК зазвичай існує у вигляді подвоєної спіралі, розкручування необхідне для того, щоб дозволити ферментам, таким як ДНК-полімерази або РНК-полімерази, працювати з одиничними нитками.

Наші думки, правильні вони чи неправильні, насправді змінюють нашу біологію. Будда сказав: «Чим ми думаємо, тим і стаємо». Зараз епігенетика каже: «Те, про що ви думаєте, перетворюється на хімію, яка визначить, ким ви станете».

ДНК-полімераза α (DNA polymerase α) — це один з основних ферментів, які відповідають за реплікацію ДНК в еукаріотичних клітинах. Вона є важливою частиною комплексу реплікації, зокрема у ініціації реплікації, оскільки вона бере участь у формуванні РНК-праймерів, необхідних для початку синтезу нових ланцюгів ДНК.

Генеалогічний ДНК-тест досліджує певні частини генома тестованого людини. Результати дають інформацію про генеалогічних зв’язках і походження людини.

Генеалогічний ДНК-тест у світі

РНК-методи перепрограмування клітин — це підхід до перепрограмування клітин, який використовує РНК-молекули (зокрема, мРНК) замість традиційних методів, таких як введення генів або хімічних сполук. Ці методи дозволяють перепрограмувати клітини, використовуючи короткочасні, неінтеграційні молекулярні стратегії, що значно знижують ризики, пов’язані з генетичною інженерією.

Гель-електрофорез ДНК – fналітичний метод, застосовуваний для поділу суміші молекул ДНК і РНК за розмірами і реактивністю.

Гелікасні мотивації (Helix-Turn-Helix, HTH) — це структурні мотиви в білках, які часто зустрічаються в транскрипційних факторах і інших регуляторних білках. Вони мають форму двох альфа-спіралей, з’єднаних коротким петлевим сегментом. Цей мотив є важливим для зв’язування з ДНК і часто зустрічається в білках, які регулюють транскрипцію або інші клітинні процеси.

Хроматинове ремоделювання — це процес змін у структурі хроматину, який забезпечує доступ до ДНК та її регулювання в клітині. Хроматин є структурою, що складається з ДНК, білків (зокрема, гістонів) та інших молекул, які сприяють організації та упакуванню генетичного матеріалу в клітинному ядрі. Ремоделювання хроматину відіграє ключову роль у регуляції експресії генів, репарації ДНК, реплікації та клітинному циклі.

Авітосолітон — це гіпотетичне явище, що стосується нелінійних хвильових процесів у молекулі ДНК. Ця концепція пов’язана з можливістю існування солітонів — стійких хвильових пакетів енергії, які можуть поширюватися в системах без втрати форми та енергії. У контексті молекули ДНК, авітосолітон припускає, що певні коливання чи енергетичні збудження можуть передаватися вздовж спіралі ДНК як солітони, тобто як стійкі, самопідтримувані хвилі.

Геном – в термінах молекулярної біології і генетики – сума генетичного матеріалу організму.

Складається з ДНК (РНК у ретровірусів). Включає в себе гени (кодуючі регіони) і некодуючу ДНК, а також, мітохондріальну і хлоропластну (у рослин) ДНК.

ДНК-сенсори — це пристрої, що використовують властивості молекул ДНК для виявлення та детекції специфічних біомолекул, в тому числі інших молекул ДНК, РНК, пептидів, білків або малих молекул. Ці сенсори працюють на основі здатності ДНК взаємодіяти з іншими молекулами через специфічні біохімічні реакції, такі як комплементарне сполучення ланцюгів ДНК або утворення нуклеїнових комплексів.

Цитозин (C) — це одна з чотирьох основних азотистих основ, що входять до складу ДНК та РНК. Цитозин є піримідиновою основою, яка містить одне шестичленне кільце з атомами вуглецю, азоту та водню. У молекулі ДНК цитозин утворює пару з гуаніном (G) за допомогою трьох водневих зв’язків.

N-CoR (Nuclear Receptor Co-Repressor) — це ко-регуляторний білок, який функціонує як репресор транскрипції, взаємодіючи з ядерними рецепторами та іншими транскрипційними факторами. N-CoR відіграє ключову роль у регулюванні генної експресії в клітині, пригнічуючи активність генів, які контролюються ядерними рецепторами, особливо в умовах відсутності гормональних сигналів.

Регуляція спеціалізації клітин (диференціація) — це процес, під час якого клітина набуває певної спеціалізованої функції та структури, що дозволяє їй виконувати специфічні ролі в організмі. Диференціація є ключовим етапом розвитку багатоклітинних організмів і важливим процесом для підтримання тканин і органів у зрілому стані.

Геномне редагування — це набір молекулярно-біологічних технологій, що дозволяють точно та ефективно змінювати генетичний матеріал організму на рівні окремих нуклеотидів або більших ділянок ДНК. Ці методи дозволяють вносити специфічні зміни в геном, такі як введення, видалення або зміна певних генів, а також коригування мутацій, що спричиняють захворювання.

Базовий домен (Basic Domain) — це частина структури транскрипційних факторів, яка відповідає за зв’язування з ДНК. Цей домен містить позитивно заряджені амінокислоти (зазвичай лізин або аргінін), які дозволяють йому взаємодіяти з негативно зарядженими фосфатними групами ДНК. Базовий домен є основною характеристикою таких транскрипційних факторів, як bHLH (Basic Helix-Loop-Helix) білки, Zn-фінгерні білки, а також ліцинова пастка (Leucine Zipper).

Протеом — це сукупність усіх білків, які продукуються клітиною, тканиною або організмом у певний момент часу та за певних умов.

Cys2His2 (C2H2) — це один з найпоширеніших типів цинк-фінгерних доменів, які зустрічаються в транскрипційних факторах та інших білках, що зв’язуються з ДНК. Цей домен містить дві молекули цистеїну (Cys) та дві молекули гістидину (His), які координують атом цинку, що стабілізує структуру «пальця», який взаємодіє з ДНК.

SRC (Steroid Receptor Coactivator) — це сімейство білків, які функціонують як коактиватори для ядерних рецепторів стероїдних гормонів, таких як естрогенові, прогестеронові, андрогенні та глюкокортикоїдні рецептори. SRC важливі для регуляції генетичної експресії, сприяючи активації транскрипції через взаємодію з рецепторами та іншими транскрипційними факторами.

NF-κB (Nuclear Factor kappa B) — це сімейство транскрипційних факторів, яке відіграє ключову роль у регулюванні імунних, запальних та стресових реакцій в клітинах. NF-κB бере участь у контролі широкого спектру процесів, таких як запалення, розвиток імунної відповіді, а також клітинна диференціація, виживання клітин і регуляція циклу клітин. Його активність також пов’язана з різними патологічними станами, включаючи запальні захворювання, рак і аутоімунні захворювання.

Пріони — це аномальні форми білків, які можуть викликати тяжкі захворювання у людей і тварин. Вони є інфекційними агентами, але, на відміну від вірусів чи бактерій, не містять генетичної інформації (ДНК або РНК). Пріони складаються лише з білкових молекул і здатні змінювати структуру нормальних білків, перетворюючи їх на аномальні інфекційні форми.

Стовбурові клітини – клітини, які мають дві здатності одночасно:

• потенційно необмежена кількість поділів
• диференціюються на клітини інших типів.

N-кілери, також відомі як NA-кілери (від англ. Natural Killer Cells – “природні вбивці» або «природжені вбивці»), цитотоксичні клітини з групи лімфоцитів. Критично важливі для роботи системи вродженого імунітету. Їх функція аналогічна обов’язкам Т-кілерів з групи Т-лімфоцитів, але NA-кілери працюють в сфері вродженого імунітету, а Т-кілери – адаптивного. Вони забезпечують швидку відповідь на вірусні інвазії, діючи в період близько трьох днів після інфекції, крім того вони реагують на утворення пухлин, знищуючи ракові клітини.