Молекулярна біологія

Метаболо́м — це сукупність усіх малих молекул (метаболітів), які є присутніми в клітині, тканині, органі або організмі в певний момент часу.

Відмінності між апоптозом і некрозом.

Алергія – так само відома як алергічна реакція – ряд станів, викликаних гіперсенсітівністю імунної системи по відношенню до нешкідливих субстанцій оточення (алергенів). Найбільш поширені алергени включають в себе певні типи їжі, пилок і речовини, що вводяться жалячими комахами при укусі. Розвиток алергічної реакції пов’язано як з генетичними факторами, так і з факторами зовнішнього середовища.

RNA-seq — це метод молекулярної біології для вивчення транскрипту омного набору РНК в клітинах або тканинах. Цей метод дозволяє детально аналізувати геномну активність та експресію генів, визначати альтернативні варіанти сплайсингу, а також нові транскрипти. RNA-seq використовує технології секвенування нового покоління (NGS), що дозволяють отримати високоточні та кількісні дані про всі типи РНК (мРНК, некодуючі РНК, мікроРНК тощо).

RIP (RNA Immunoprecipitation) — це метод молекулярної біології, який дозволяє досліджувати взаємодії між РНК і білками в клітинних зразках. RIP використовується для вивчення комплексів білок-РНК, що мають важливе значення для процесів, таких як регуляція експресії генів, стабільність РНК, її транспортування та інші посттранскрипційні модифікації. Цей метод є аналогічним до ChIP (Chromatin Immunoprecipitation), але в RIP фокусується на взаємодіях РНК з білками.

Плуріпотентність — це здатність клітини розвиватися в усі типи клітин організму, за винятком тих, що утворюють плаценту (в тварин). Клітина, яка є плуріпотентною, має потенціал для створення будь-якої клітини дорослого організму, включаючи клітини серця, нервової системи, печінки, шкіри та інші. Однак плуріпотентна клітина не може утворити всю структуру організму, зокрема не може утворити тканини, які складають плаценту.

В-клітини, так само відомі як В-лімфоцити, це тип лейкоцитів, підтипу лімфоцитів. Їх функція – гуморальний імунітет у складі системи адаптивного імунітету, вони секретують антитіла. Крім того, В-клітини займаються презентацією антигенів (з цієї причини їх ще називають професійними антиген-презентуючими клітинами), а, так само, секретують цитокіни.

Інтрон – скорочення від терміна «інтрагенетичний регіон» – являє собою будь-яку нуклеотидну послідовність у складі гена, яка видалена шляхом РНК-сплайсингу в ході дозрівання кінцевого РНК-продукту.

Читати далі »Таблиця генетичного коду

Гістондеацетилази (HDACs) — це ферменти, які видаляють ацетильні групи з лізинових залишків на гістонових білках, що призводить до конденсації хроматину і гальмування транскрипції. Цей процес є важливим для регуляції генетичної експресії, оскільки він контролює доступність ДНК для транскрипційного апарату, зокрема для РНК-полімерази.

Розкручування ДНК — це процес відокремлення двох ниток подвійної спіралі ДНК для того, щоб забезпечити доступ до одиничних ниток для різних біологічних процесів, таких як реплікація, транскрипція, або ремонт ДНК. Оскільки молекула ДНК зазвичай існує у вигляді подвоєної спіралі, розкручування необхідне для того, щоб дозволити ферментам, таким як ДНК-полімерази або РНК-полімерази, працювати з одиничними нитками.

Наші думки, правильні вони чи неправильні, насправді змінюють нашу біологію. Будда сказав: «Чим ми думаємо, тим і стаємо». Зараз епігенетика каже: «Те, про що ви думаєте, перетворюється на хімію, яка визначить, ким ви станете».

ДНК-полімераза α (DNA polymerase α) — це один з основних ферментів, які відповідають за реплікацію ДНК в еукаріотичних клітинах. Вона є важливою частиною комплексу реплікації, зокрема у ініціації реплікації, оскільки вона бере участь у формуванні РНК-праймерів, необхідних для початку синтезу нових ланцюгів ДНК.

Генеалогічний ДНК-тест досліджує певні частини генома тестованого людини. Результати дають інформацію про генеалогічних зв’язках і походження людини.

Генеалогічний ДНК-тест у світі

РНК-методи перепрограмування клітин — це підхід до перепрограмування клітин, який використовує РНК-молекули (зокрема, мРНК) замість традиційних методів, таких як введення генів або хімічних сполук. Ці методи дозволяють перепрограмувати клітини, використовуючи короткочасні, неінтеграційні молекулярні стратегії, що значно знижують ризики, пов’язані з генетичною інженерією.

Гель-електрофорез ДНК – fналітичний метод, застосовуваний для поділу суміші молекул ДНК і РНК за розмірами і реактивністю.

Гелікасні мотивації (Helix-Turn-Helix, HTH) — це структурні мотиви в білках, які часто зустрічаються в транскрипційних факторах і інших регуляторних білках. Вони мають форму двох альфа-спіралей, з’єднаних коротким петлевим сегментом. Цей мотив є важливим для зв’язування з ДНК і часто зустрічається в білках, які регулюють транскрипцію або інші клітинні процеси.

Хроматинове ремоделювання — це процес змін у структурі хроматину, який забезпечує доступ до ДНК та її регулювання в клітині. Хроматин є структурою, що складається з ДНК, білків (зокрема, гістонів) та інших молекул, які сприяють організації та упакуванню генетичного матеріалу в клітинному ядрі. Ремоделювання хроматину відіграє ключову роль у регуляції експресії генів, репарації ДНК, реплікації та клітинному циклі.

Авітосолітон — це гіпотетичне явище, що стосується нелінійних хвильових процесів у молекулі ДНК. Ця концепція пов’язана з можливістю існування солітонів — стійких хвильових пакетів енергії, які можуть поширюватися в системах без втрати форми та енергії. У контексті молекули ДНК, авітосолітон припускає, що певні коливання чи енергетичні збудження можуть передаватися вздовж спіралі ДНК як солітони, тобто як стійкі, самопідтримувані хвилі.

Геном – в термінах молекулярної біології і генетики – сума генетичного матеріалу організму.

Складається з ДНК (РНК у ретровірусів). Включає в себе гени (кодуючі регіони) і некодуючу ДНК, а також, мітохондріальну і хлоропластну (у рослин) ДНК.

ДНК-сенсори — це пристрої, що використовують властивості молекул ДНК для виявлення та детекції специфічних біомолекул, в тому числі інших молекул ДНК, РНК, пептидів, білків або малих молекул. Ці сенсори працюють на основі здатності ДНК взаємодіяти з іншими молекулами через специфічні біохімічні реакції, такі як комплементарне сполучення ланцюгів ДНК або утворення нуклеїнових комплексів.

Цитозин (C) — це одна з чотирьох основних азотистих основ, що входять до складу ДНК та РНК. Цитозин є піримідиновою основою, яка містить одне шестичленне кільце з атомами вуглецю, азоту та водню. У молекулі ДНК цитозин утворює пару з гуаніном (G) за допомогою трьох водневих зв’язків.

N-CoR (Nuclear Receptor Co-Repressor) — це ко-регуляторний білок, який функціонує як репресор транскрипції, взаємодіючи з ядерними рецепторами та іншими транскрипційними факторами. N-CoR відіграє ключову роль у регулюванні генної експресії в клітині, пригнічуючи активність генів, які контролюються ядерними рецепторами, особливо в умовах відсутності гормональних сигналів.

Регуляція спеціалізації клітин (диференціація) — це процес, під час якого клітина набуває певної спеціалізованої функції та структури, що дозволяє їй виконувати специфічні ролі в організмі. Диференціація є ключовим етапом розвитку багатоклітинних організмів і важливим процесом для підтримання тканин і органів у зрілому стані.

Геномне редагування — це набір молекулярно-біологічних технологій, що дозволяють точно та ефективно змінювати генетичний матеріал організму на рівні окремих нуклеотидів або більших ділянок ДНК. Ці методи дозволяють вносити специфічні зміни в геном, такі як введення, видалення або зміна певних генів, а також коригування мутацій, що спричиняють захворювання.

Базовий домен (Basic Domain) — це частина структури транскрипційних факторів, яка відповідає за зв’язування з ДНК. Цей домен містить позитивно заряджені амінокислоти (зазвичай лізин або аргінін), які дозволяють йому взаємодіяти з негативно зарядженими фосфатними групами ДНК. Базовий домен є основною характеристикою таких транскрипційних факторів, як bHLH (Basic Helix-Loop-Helix) білки, Zn-фінгерні білки, а також ліцинова пастка (Leucine Zipper).

Протеом — це сукупність усіх білків, які продукуються клітиною, тканиною або організмом у певний момент часу та за певних умов.