Молекулярна біологія

Перепрограмування клітин — це процес, при якому спеціальні молекули або фактори транскрипції змінюють стан клітин, повертаючи їх до більш примітивного, часто плуріпотентного (здатного до розвитку в різні типи клітин), стану. Це дозволяє клітинам відновлювати здатність до регенерації або виконання інших функцій, характерних для молодших клітин.

ДНК: клінічне значення та епігенетика.

Myod (або Myod1) — це транскрипційний фактор, що відіграє критичну роль у розвитку скелетних м’язів. Він належить до родини bHLH (Basic Helix-Loop-Helix) білків, які беруть участь у регуляції процесів диференціації клітин. Myod є одним з основних регуляторів міогенезу (процес утворення м’язових клітин), активуючи гени, що необхідні для розвитку і функціонування м’язових волокон.

У пошуках генів, які роблять нас людьми, деякі з найважливіших відповідей ховалися не в самих генах, а в тому, що колись вважалося геномним сміттям.

Що таке рівні організації білків і в чому полягає проблема згортання білка.

Як епігенетичні механізми — хімічні мітки, що змінюють активність генів без зміни ДНК — визначають взаємодію між геномом і середовищем. Авторка розглядає вплив харчування, стресу, токсинів, віку та емоцій на роботу генів, а також можливість передачі епігенетичних змін у спадок.

Cys4 (C4) тип — це ще один тип цинк-фінгерного домену, який використовується для зв’язування з ДНК. У цьому типі домену атоми цинку координируються чотирма залишками цистеїну (Cys), що утворюють структуру, яка відрізняється від класичного Cys2His2 типу. Цей тип цинк-фінгера зазвичай зустрічається в певних білках, таких як транскрипційні фактори, і відіграє важливу роль у регуляції транскрипції.

РНК-інтерференція (RNAi) — це процес регуляції експресії генів, що здійснюється через маломолекулярні РНК, які можуть призводити до деградації мРНК або пригнічення її перекладу. Це важливий механізм клітинного захисту, а також способи регулювання генетичної активності в еукаріотичних клітинах.

Вектор клонування являє собою невеликий шматок ДНК , який може бути стабільно підтримувати в організмі, і в яку фрагмент чужорідної ДНК може бути вставлений для клонування цілей.

Введення до секвенування РНК. Роман Чепляка. RNA BIO 2016.

Генна терапія — це метод лікування, при якому в клітини організму вводяться або змінюються гени з метою лікування або запобігання хворобам. Основна ідея полягає в тому, щоб коригувати дефектні гени, які викликають хворобу, або замінити їх на здорові гени для відновлення нормальної функції клітин або організмів.

SWI/SNF комплекс (Switch/Sucrose Non-Fermentable) — це група білкових комплексів, що виконують важливу роль у ремоделюванні хроматину. Комплекси SWI/SNF є частиною класу хроматинових ремоделерів, які здатні змінювати структуру хроматину та впливати на доступність ДНК для транскрипційних факторів і інших білків. Вони мають важливе значення для регуляції генної експресії, транскрипції, реплікації ДНК та відновлення пошкодженого геному.

Індивідуальні фактори транскрипції та перепрограмування клітин — це ключові компоненти у процесі перепрограмування спеціалізованих соматичних клітин в плуріпотентні стовбурові клітини (iPS-клітини). Вони відіграють вирішальну роль у поверненні клітин до плуріпотентного стану, надаючи їм здатність до диференціації в усі типи клітин організму.

РДР-полімеразний чіп (Reduced Representation Bisulfite Sequencing, RRBS) — це спеціалізована техніка для вивчення метилювання ДНК, яка дозволяє ефективно картувати метилювання на CpG-ділянках в геномі. Цей метод є адаптацією до традиційного бісульфітного секвенування, що дає змогу працювати з меншими кількостями ДНК та покращує покриття геному в місцях, де метилювання є найбільш важливим.

Методи перепрограмування клітин — це різноманітні підходи, які дозволяють перетворювати спеціалізовані клітини (наприклад, шкірні фібробласти) в плуріпотентні стовбурові клітини (iPS-клітини) або змінювати одну тип клітин в інший (метапластія). Перепрограмування клітин дає можливість створювати клітини з різними властивостями для досліджень, лікування захворювань, моделювання захворювань та терапевтичного використання.

Метилювання ДНК — це епігенетична зміна, яка включає додавання метильної групи (-CH₃) до молекули ДНК, зокрема до атома вуглецю в положенні 5 на залишку цитозину (одного з чотирьох основних азотистих основ ДНК). Це відбувається переважно в контексті діназу цитозин-гуанін (CpG), де метильна група додається до цитозину, але метилювання може відбуватися і в інших контекстах.

Молекулярний шум — це термін, який описує випадкові (стохастичні) флуктуації на молекулярному рівні в клітині. Він виникає через те, що біохімічні процеси відбуваються не з математичною точністю, а з певною долею випадковості.

Генетичний код мітохондрій — це специфічний код, який використовується мітохондріями для синтезу білків. Мітохондрії, як відомо, є енергетичними станціями клітини, і вони мають власну ДНК, яка відрізняється від ядерної ДНК.

ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) є молекулою, яка містить генетичну інформацію для розвитку, функціонування і розмноження організмів.

Клітинна потенція – це здатність клітини диференціюватися на інші типи клітин. Чим більше типів клітин може диференціюватися клітина, тим більша її потенція.

Погляд на деякі справді просунуті та дивовижні варіанти, які можуть стати доступними для нас, коли ми вдосконалюємо свої навички генної інженерії, починаючи від зміни людей і закінчуючи адаптацією життя для життя на чужих планетах або для роботи в якості машин.

Аденін (A) — це одна з чотирьох основних азотистих основ, що входять до складу ДНК та РНК. Аденін є пуриновою основою, що містить подвійне кільце атомів вуглецю та азоту. В ДНК аденін утворює пару з тиміном (T), утворюючи стабільну пару водневих зв’язків між двома ланцюгами ДНК.

ДНК-полімераза III (DNA polymerase III) — це основний фермент, який відповідає за реплікацію ДНК у прокаріотичних організмів, зокрема в бактерій, таких як Escherichia coli. Вона є однією з найбільш важливих молекул для синтезу нових ланцюгів ДНК, зокрема для лідируючого ланцюга в процесі реплікації ДНК.

Репарація ДНК – це набір процесів, який усуває пошкодження ДНК, дозволяючи їм і далі кодувати генетичну інформацію.

Топоізомераза — це клас ферментів, які беруть участь у регулюванні структурних змін ДНК, особливо в контексті розкручування і скручування подвійної спіралі. Вони важливі для реплікації, транскрипції, ремонту ДНК та інших процесів, які вимагають зміни конфігурації молекули ДНК. Топоізомерази допомагають розв’язувати напругу та супутні переплетення в ДНК, які виникають під час її поділу або при розкручуванні.

Читати далі »Усереднена людська клітина

Обговорюється досліджень впливу фізетину, старіння імунної системи, пошкодження ДНК.