Живі історії. Вечори мовчазної поезії
Усе почалося випадково.
Як і всі справжні речі.
Хтось прийшов на галявину.
Поставив свічку.
Сів.
І просто сидів.
Усе почалося випадково.
Як і всі справжні речі.
Хтось прийшов на галявину.
Поставив свічку.
Сів.
І просто сидів.
Це місце не позначено чимось особливим.
Просто трава, кілька дерев,
і тінь, яка завжди трохи довша,
ніж має бути.
Вона прийшла туди не заради дерева.
Просто — пішла в парк, бо душа шукала дихання.
Там, де стежка повертала до озера,
вона побачила його.
За вікнами був лютий.
Місто тріщало від холоду.
Але всередині —
інакше.
Ніч прийшла без шуму.
Просто зник день —
і з’явився простір.
Місто ще спало.
Ранок тільки торкався даху.
Ліхтарі догорали повільно, як спогади.
І вона йшла.
Вона завжди говорила з деревами.
З дитинства.
Тоді це здавалося грою.
Потім — дивною звичкою.
А ще пізніше —
потребою.
Він сів на лавку в парку.
Тиша була густою, як мед.
День ще не почався —
але вже не був ніччю.
Туман стоїть на межі світанку.
Світ ще не прокинувся.
Місто — наче затамувало подих.
Думки безпосередньо впливають на соматику мозку — тобто на його фізіологічний стан, структуру, хімічні процеси та навіть архітектуру нейронних зв’язків. Це один із найцікавіших і найпереконливіших висновків сучасної нейронауки, психосоматики та психонейроімунології.
Читати далі »Як саме думки впливають на мозок як фізичний орган