Притча про Мову, Яка Старша за Мову

Одного разу глибоко під землею,
в темряві, де ще не народилися імена,
відчуло себе тіло.

Притча про Клітину, Що Думала, Що Вона Окрема

Одна клітина вважала себе незалежною.
Вона жила, ділилася, виконувала свою роботу.
Вона вірила: «Я — завершена. Я — одиниця життя».

Притча про Того, Хто Слухав Море

Він знайшов стару раковину.
Приклав її до вуха —
і почув шум океану.

Притча про Лист, Що Зникає

Лист упав. Він був золотий і м’який,
останній із тисячі, що тримались на гілці.

Він упав на землю.
Його обійняли мікроби, гриби, хробаки.

Притча про Насіння в Темряві

Глибоко під землею спало насіння.
Навколо було темно, волого, холодно.

Притча про Ліс, Що Не Мав Центру

У високогір’ї ріс ліс.
Його не садили. Ним не керували.
Він просто був — у сплетінні тисяч коренів.

Притча про Тіло Птаха

Птах, що летів над океаном, не знав, куди він летить.
Його не вела карта, не керував компас.
Його вела волога повітря, густина хмар,
ритми повітря, що змінювались разом з його диханням.

Притча про Риф, Який Думав Сном

У теплому морі був кораловий риф.
Він не мав рота. Не мав голосу.
Але мав пам’ять про світ, що пройшов крізь нього.

Притча про Дерево і Гриб

У старому лісі росло дерево, що пам’ятало.
Але не в листі чи корі була його пам’ять —
а в тонких нитках, що сплітали його коріння з грибницею.