Живі історії. Лавка, на якій чекала тиша
Вона стояла в тіні старої липи.
Без таблички.
Без чіткого призначення.
Не нова. Не стара. Просто… правильна.
Читати далі »Живі історії. Лавка, на якій чекала тишаЖиві історії. Місто, якого не було вчора
Його не можна було знайти на картах.
Але зранку воно було вже тут.
На місці порожньої галявини —
вулиці.
Ліхтарі.
Дім, що ніби пам’ятає, як тебе чекали.
Живі історії. Сад, у якому росло мовчання
Його не було на мапах.
І вказівників до нього теж не було.
Сад відкривався лише тим, хто не шукав його спеціально.
Але завжди з’являвся — вчасно.
Саме тоді, коли людина більше не мала що сказати.
Живі історії. Сходи, що ведуть усередину
У парку, за великим платаном,
є місце, яке здається порожнім.
Просто трава.
Просто пагорб.
Просто нічого.
Живі історії. Повітря, яке пам’ятає голоси
У цьому місці повітря було іншим.
Не свіжішим.
Не важчим.
А просто… насиченим.
Живі історії. Дім, який розмовляє крізь вікна
Цей будинок завжди здавався живим.
Не тому, що був старим.
І не тому, що мав історію.
Живі історії. Камінь, який пам’ятає імена
Його ніхто не ставив спеціально.
Він просто був.
Камінь — посеред галявини,
де сонце падало точно на нього вранці.
Живі історії. Дерева, що слухають
Вона завжди говорила з деревами.
З дитинства.
Тоді це здавалося грою.
Потім — дивною звичкою.
А ще пізніше —
потребою.
Біопанк | Зона X 4
Після Падіння БіоМережі залишилися лише ізольовані кластери життя. Зона X-4 — найстаріша з них. І найнебезпечніша.
Колись тут був інститут передової біогенетики, де вирощували людиноподібних операторів для роботи в умовах високої токсичності. Вони мали штучну шкіру, біоадаптивні органи й вбудовану нейромережу — прямо в мозок. Їх не вважали людьми. Просто — біоматеріал.
Читати далі »Біопанк | Зона X 4
Біопанк | Зона X 3
Ніхто не знає, де починається Зона X-3. Можливо, з того моменту, як ти чуєш дзвін у вухах, або коли шкіра починає відчувати повітря, мов щось живе.
Читати далі »Біопанк | Зона X 3