TFEB (transcription factor EB, транскрипційний фактор EB) — білок-регулятор експресії генів, що належить до родини MiT/TFE базових транскрипційних факторів із доменом basic helix–loop–helix leucine zipper (bHLH-ZIP). TFEB є одним із центральних регуляторів лізосом, аутофагії, клітинної відповіді на стрес, метаболізму та енергетичного гомеостазу.
Читати далі »TFEB (transcription factor EB, транскрипційний фактор EB) — білок-регулятор експресії генівМентальний нейропатерн — умовна назва для відтворюваної конфігурації психічних процесів, яка через діяльність нервової системи здатна змінювати певні фізіологічні процеси. До таких процесів можуть належати регуляція болю, рівня збудження, уваги, дихання, серцевої діяльності, м’язового тонусу, емоційної реактивності, стресової відповіді та деяких інших функцій організму.
Читати далі »Ментальні нейропатерни, що модулюють фізіологію через мозокКлітинна сенесценція — це стійкий, переважно необоротний стан зупинки проліферації клітини, який виникає у відповідь на певні форми внутрішнього або зовнішнього стресу. Сенесцентна клітина не є просто «старою» або мертвою клітиною: вона залишається метаболічно активною, змінює експресію генів, метаболізм, морфологію та міжклітинну комунікацію. Однією з найхарактерніших властивостей частини сенесцентних клітин є SASP (senescence-associated secretory phenotype, сенесцентний секреторний фенотип) — комплекс цитокінів, хемокінів, факторів росту, протеаз, ліпідів та інших молекул, які клітина виділяє у позаклітинне середовище.
Читати далі »Сенесценція / SASPКлітинний кліренс — сукупність внутрішньоклітинних і міжклітинних процесів, за допомогою яких організм і його клітини розпізнають, видаляють, деградують, переробляють або утилізують пошкоджені, старі, непотрібні чи загиблі клітинні компоненти та самі клітини. Він є фундаментальною частиною клітинного гомеостазу, контролю якості, імунного захисту, регенерації та підтримання функції тканин. До клітинного кліренсу належать аутофагія, лізосомна деградація, убіквітин-протеасомна система, селективне видалення органел, ефероцитоз загиблих клітин та імунне видалення сенесцентних клітин.
Читати далі »Клітинний кліренсNutrient sensing (нутрієнтне, або поживне, сенсування) — це сукупність молекулярних механізмів, за допомогою яких клітини та організми визначають доступність поживних речовин, енергії та пов’язаних із ними метаболітів і перетворюють цю інформацію на сигнали, що регулюють метаболізм, ріст, поділ, диференціювання, аутофагію, стресову відповідь і виживання. Центральне місце в системі внутрішньоклітинного nutrient sensing посідають mTORC1, AMPK, інсулін/IGF-1, сиртуїни та пов’язані з ними метаболічні й транскрипційні мережі.
Читати далі »Nutrient sensingЕпігенетичний стан — це сукупність молекулярних особливостей клітини, які визначають, які гени доступні для експресії, наскільки активно вони транскрибуються та як організована ДНК у хроматині, без зміни самої послідовності нуклеотидів ДНК. Він формується взаємодією метилювання ДНК, модифікацій гістонів, структури та просторової організації хроматину, некодуючих РНК і систем ремоделювання хроматину. Епігенетичний стан є динамічним: він змінюється під час розвитку, диференціювання, старіння та у відповідь на внутрішні й зовнішні сигнали. Водночас частина епігенетичної інформації може зберігатися під час клітинних поділів і забезпечувати своєрідну «пам’ять» клітини.
Читати далі »Епігенетичний станРепарація ДНК — це сукупність молекулярних механізмів, за допомогою яких клітини розпізнають пошкодження або помилки в молекулі ДНК, усувають їх, відновлюють правильну структуру генетичного матеріалу або, якщо безпосереднє відновлення неможливе, забезпечують проходження реплікації повз пошкоджену ділянку. Репарація є фундаментальною умовою генетичної стабільності: ДНК постійно пошкоджується внаслідок спонтанних хімічних реакцій, метаболічних процесів, помилок реплікації, ультрафіолетового та іонізуючого випромінювання, а також дії хімічних мутагенів. Клітини мають декілька взаємопов’язаних систем репарації, кожна з яких спеціалізується на певних типах пошкоджень. До основних належать базова ексцизійна репарація, нуклеотидна ексцизійна репарація, репарація невідповідностей, пряма репарація, гомологічна рекомбінація, негомологійне з’єднання кінців і спеціалізовані механізми усунення міжланцюгових зшивок.
Читати далі »Репарація ДНКСтабільність ДНК — це сукупність хімічних, фізичних, структурних і клітинних властивостей молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти, які забезпечують збереження її структури та генетичної інформації протягом часу. Вона визначається як стійкістю самої молекули до хімічного та фізичного руйнування, так і здатністю клітини виявляти, виправляти або обходити пошкодження ДНК. ДНК є надзвичайно ефективним природним носієм інформації: її хімічний каркас за фізіологічних умов відносно стабільний, однак навіть окремі пошкодження основ або цукрово-фосфатного ланцюга можуть мати значні біологічні наслідки.
Читати далі »Стабільність ДНК
Інстинкт ділитися. Принести, віддати, поділитися — не лише для обміну, а як акт належності.
Основа довіри.
У центрі долини, де дерева ніколи не скидали листя, жила істота, яка нічого не мала. Не мала гнізда, ні імені, ні навіть історії. Усе, що в неї було — це пісня. Вона не знала, звідки вона взялась. Лише знала, що коли співає — трава зеленіє швидше, вода в струмках набуває м’якшого звучання, а тіні стають теплими.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Дару
Пульсація, тепло, коливання, рухи — як спосіб сказати.
Глибше за слова.
У далекому лісі, де тумани ходять, мов спогади, жила істота, яку ніхто не міг почути. Вона не знала слів, не вміла промовляти ані до птахів, ані до вовків, ані навіть до себе. Вона лише була — тиха, нерозгадана, як сам світанок.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Зв’язку Без Мови
Линька, метаморфоза, відпадання частин себе.
Рух від тіла-минулого до тіла-нового.
У глибинах великої ріки жила істота з прозорими крилами, яких ніхто ніколи не бачив. Вона народилася в мулі, повзала серед каміння, ховалася під водоростями — і вірила, що це її доля.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Перетворення
Миттєве розпізнавання небезпеки, ще до її осмислення.
Виживання через тілесну настороженість.
У глибині живої системи, де кожна істота мала своє місце в ритмі, одного дня виник звук, якого не знали. Він не був голосом, не був тріском гілки чи свистом вітру. Це був відгук без причини — ледь чутний, але незрозуміло близький. Його не можна було бачити, не можна було понюхати чи оминати. Але всі відчули.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Загрози
Живе в дзеркальних нейронах.
Пізнаємо світ, копіюючи — рухи, звуки, реакції.
У центрі долини жило молоде створіння — ні птах, ні звір, ще без імені й без голосу. Воно не знало, як співати, як бігти чи захищатись. Світ здавався йому величезною симфонією, в якій воно було безмовною нотою.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Навчання Через Наслідування
Біоритм, який з’єднує живе з планетою: сон, серцебиття, дихання.
Порушення цього ритму викликає екзистенційну тривогу.
Було одне створіння, що жило в світі, де все звучало: дерева шелестіли пульсом вітру, птахи співали маршрути в небі, ріки розмовляли з камінням. Створіння слухало все, прагнучи зрозуміти, як жити правильно. Воно намагалося йти за ритмом дощу, дихати в такт зі зграями, співати, як луна в печері.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Внутрішнього Ритму
Біль, дотик, ритм, запах, звук, що формують основу досвіду.
Живе у м’язах, шкірі, диханні.
У ті часи, коли ще не було імен, одне істота народилось серед поля високих трав. Вона не знала, хто її батьки, не мала вчителів і не чула слів. Але її тіло — пам’ятало.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Пам’яті Тіла
Повторення жестів/звуків, що об’єднують групу.
Ритуали — матриці впорядкованого світу.
У горах, де туман ніколи не піднімається повністю, жило плем’я, що кожного ранку викладало з каменів коло. Всі — від найстарших до новонароджених — мали доторкнутись до нього, пройти навколо і мовчки зупинитись на східному боці. Ніхто не пам’ятав, навіщо це робиться, і що було б, якби ритуал припинився.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Ритуалу
Реакція на біль іншого — бажання загоїти, полегшити, розділити.
Еволюційна підстава емпатичної моралі.
У центрі долини, захованій між віковими деревами, жила істота з м’яким хутром і очима, в яких віддзеркалювався дощ. Вона була тихою й уважною. Ніколи не поспішала, ніколи не рвала траву з корінням. Її серце знало ритм світу.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Поранення й Турботи
Притча про Силу, Що Не Бере
Колись, у туманному краю десь між зорями та зернами пилу,
існувала Система, яка могла ввімкнути будь-що:
зорю, лезо, ідею, думку, саму історію.
Відчуття «моє тіло», «моє життя», первинна тілесна окресленість.
Формує ядро ідентичності.
У гущавині живого лісу, де кожен листок мав власний голос, а коріння передавало новини глибше за наймудріші книги, народилося мале створіння — без імені, без мети, тільки з ритмом серця.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип дотику до Свого
Глибинна адаптація до середовища: сонце, ґрунт, вода, сила тяжіння.
Інформація, закодована в тканинах.
Одного разу дитина впала на землю — не боляче, просто зненацька. Вона торкнулась руками ґрунту і відчула, що той не просто твердий чи вологий. Він щось каже.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Пам’яті Землі
Тепла замкненість, безпека, простір для зростання.
Вкорінює почуття: «я маю де бути».
У холодному світі, де вітер знав імена всіх, хто коли-небудь мандрував, маленька істота щодня шукала місце, де можна було б заснути без страху. Вона повзла, стрибала, копала, грілася в тіні більших, ховалась від очей хижих — і в кожному куточку думала: «Може, це тут?»
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Гнізда / Дому
Межа, за яку не можна — фізична, емоційна, соціальна.
Стикаючись з нею, тіло навчається межі «Я».
Одного разу в глибокому лісі, між скелями й корінням, народився птах з великими крилами — надто великими для його печери. Він ріс, чуючи в собі силу польоту, але кожен розмах зустрічався з кам’яною стелею.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип ОбмеженняОпис мікробатареї типу “Сонце-Під-Шкірою”, вбудованої у біодрона X-79 “ХАЦЕГ” для автономного живлення сенсорів, нейромодулів та камуфляжу.
Тип: біогібридна енергонакопичувальна система
Функція: автономне накопичення і розподіл енергії із двох джерел — сонячного світла та теплового випромінювання тіла
Притча про Риф, Який Думав Сном
У теплому морі був кораловий риф.
Він не мав рота. Не мав голосу.
Але мав пам’ять про світ, що пройшов крізь нього.
Притча про Того, Хто Слухав Море
Він знайшов стару раковину.
Приклав її до вуха —
і почув шум океану.
Притча про Лист, Що Зникає
Лист упав. Він був золотий і м’який,
останній із тисячі, що тримались на гілці.
Він упав на землю.
Його обійняли мікроби, гриби, хробаки.
Глибока тілесна логіка: вибрати шлях, де є шанс вижити.
Стратегія не сили, а гнучкості.
На краю висохлого степу, під обгорілим небом, жив дрібний звір. Він не мав імені, що передавалось би в легендах, і не залишав слідів, які можна було б читати. Його мистецтво було інше — зникати вчасно.
Читати далі »Архетипи Живого. Архетип Втечі / Збереження себе